Кража, или Белое солнце Крыма - Страница 65

Думается, что в дальнейшем все поражения — Иловайск, Дебальцевский «котел» — тоже прошли не без их участия. Но Крым был важным плацдармом, откуда они мечтали о реванше. И сейчас все они систематически бывают в Крыму, отдыхают там в своих резиденциях и по-прежнему инвестируют в подрывную работу в Украине.

Глава СБУ Наливайченко занимает диаметрально противоположную позицию: он даже слышать не хочет о боеспособных частях, тем более — о 30–50 тысячах, о том, что можно было перебросить войска с запада или из центра.

— На самом деле было очень мало боеспособных частей! Доехать или долететь в Крым было не на чем, горючего нет, оружия нет, финансирования нет, командование против новой майдановской власти… Первый месяц Сергей Пашинский искал горючее для армии! Заправлять бронетехнику, автомобили, самолеты было нечем. Кто мог? Назовите мне! В Хмельницком сожгли управление СБУ, во Львове то же самое, в Киеве стреляли в людей, среди активных соучастников и организаторов преступлений в феврале 2014 года против участников Революции Достоинства генералы и офицеры тогдашнего СБУ.

АР Крым все эти годы была под полным политическим и административным контролем Партии регионов и коммунистов. В 2010 году ратификацией Харьковских соглашений Янукович, регионалы и коммунисты де-юре сдали Крым России и допустили войска и спецслужбы РФ на территорию полуострова. Все акции в АРК — Анти-НАТО и Севастополь — Россия — Партии регионов и коммунистов; российские украинофобы Затулин — Лужков, украинские коммунисты Грач, Симоненко — поджигатели агрессии против нашей страны.

Тогдашний министр ВСУ Игорь Тенюх также отметает все утверждения о возможности сопротивляться на Крымском полуострове. Дескать, и войск в Украине было не 300, а 150 тысяч, и Внутренние войска предали, и с 12-м отрядом Военно-морских сил было не все в порядке, и береговая охрана (почти 2000 человек) были «не при делах»… но главное — это ответственность исполняющего обязанности президента.

— Наголошую, право на застосування Збройних сил є тільки у Президента. В який спосіб він це робить, чи він приймає одноосібно з Радою, і пізніше виносить на Верховну Раду, щоб Верховна Рада затвердила це, чи бере відповідальність на себе — інша справа. Це його право. Безпосереднє керівництво Збройними силами України здійснює начальник Генерального штабу, він же Головнокомандуючий збройних сил. А міністр оборони — військово-політична фігура, одним з головних його завдань є забезпечення діяльності Збройних сил.

27-го числа я зайшов у кабінет міністра оборони і прийняв доповідь від виконуючого обов'язки начальника штабу Воробйова, адже чинний начальник Генерального штабу Ільїн знаходився в Криму. Чинний міністр оборони Лєбєдєв знаходився в Криму Прослухавши доповідь, зразу поставив запитання Воробйову: «Чому морські сили не приведені в бойову готовність № 1?». Відповідь була така: готовність об'явили, але пізніше відмінили. Хто відмінив готовність? Начальник генерального штабу Ільїн, який знаходився там, в Криму. І тоді одразу це було мною відмінено, і була дана команда на приведення не тільки ВМС, а й усіх Збройних сил у бойову готовність.

Надо сказать, что формально с 2010 года в армии проводилось так называемое реформирование — введение контрактной службы, когда все военно-морские службы были укомплектованы «местными контрактниками», то есть крымчанами. Люди вроде Соломахина и Лебедева системно разрушали украинскую армию. Армия была существенно ослаблена, но не уничтожена. Тенюх сразу же предложил свой план действий, но он не был принят Турчиновым и РНБО. Как утверждает Тенюх, приказ на использование авиации, танков и артиллерии тоже не был дан.

— Ви особисто наполягали на тому, щоб застосовувати зброю? Що ще потрібно було робити, щоб уникнути анексії? Чи розуміли ви особисто, що йдеться про анексію, а не про політичний шантаж?

— Те, що йдеться про анексію, я розумів давно. Свій бій за Крим я розпочав ще лейтенантом, командиром корабля. І якби не ми, офіцери початку 90-х, то ми взагалі ще тоді могли б втратити Крим. В матеріалах РНБО є моя доповідь про те, що я прошу дозволу застосувати авіацію. Відповіді і дозволу я так і не отримав.

— Давайте так, «мухи — окремо, котлети — окремо». Зробити можна було б, але ви не отримували наказу. Стріляти можна було б, але не було з ким це робити. Чи, все ж таки, було чим і з ким стріляти, але ви не отримали команди?

— Я так скажу, з 12 тисяч тільки ВМС 10 тисяч перейшли на їхню сторону.

— Вони ж не відразу перейшли! Я просто знаю хронологію переходу, вони чекали якихось дій.

— Вони повинні виконувати накази.

— А якщо наказу немає?

— Для військового в такій ситуації є один простий — затверджений Верховною Радою України Статут Збройних сил України, де чітко написано: в разі намагання захоплення частини або знищення людей чи техніки відкривається вогонь на знищення. Все. Це затверджено Верховною Радою України. Це вищий нормативний акт. Третього числа мною був виданий Наказ на відкриття вогню згідно статутів, тобто вони мали право стріляти, тільки вони до того не були готові.

— А цей наказ був письмовий? Можете мені його якось переслати?

— Він знаходиться в Міністерстві оборони.

— Тобто у вас його немає, копій ви не зберігаєте?

— Пізніше були ще два такі накази. Я вам так скажу, я прекрасно знаю обстановку в Криму. Я в Криму прослужив все своє свідоме життя. І знаю всіх тих людей. Весь адміральський склад зрадив, а вони безпосередньо всі керівники. Ще 24-го числа виконуючий обов'язки командуючого ВМС адмірал перейшов на їх сторону! Начальник штабу Шакура працював на їх стороні!