Кража, или Белое солнце Крыма - Страница 50

Але можна сказати одне: коли начальник Генерального штабу генерал-полковник Замана спілкувався з командуючим Чорноморським воєнним флотом Росії, він казав, що поступив наказ, ми будемо діяти до кінця. Вони очікували, що ми будемо давати відсіч.

— То есть флот украинский был готов?

— Так.

— А почему мы пошли по самому бездарному сценарию: допустим, они знали, что мы не будем сопротивляться — по договоренности с западными партнерами, но как можно было так бездарно отдать врагу столько техники? Корабли, самолеты, все оружейные арсеналы? Мы потеряли 3/4 всего вооружения, которое у нас было на Крымском полуострове, не говоря уже о военных частях и инфраструктуре. Почему никто не дал команду на то, чтобы все это эвакуировать?

— 3 самого початку ми говорили, що коли приводять частини у вищий ступінь бойової готовності, техніку треба дозаправити, провести відповідне технічне обслуговування, вивезти з парків у відповідні райони. Цього зроблено не було: вона як була в боксах, так там і залишилась, і з військових частин не вийшла. Людей ми евакуювали а техніку ніхто не дав можливості забрати.

А в это время в Крыму спешно готовились к «новой жизни». Решение о проведении референдума принималось Константиновым, Аксеновым, Темиргалиевым и Олегом Белавенцевым, ставшим впоследствии полпредом Путина в Крыму. Именно Белавенцев отговорил троицу откладывать референдум на май. россия торопила, и после дебатов референдум назначили на 16 марта. заговорщики ИМИТИРОВАЛИ абсолютную законность своих действий: дескать, решение принял действующий и законный Парламент Крыма, а избрание премьером Аксенова было утверждено факсом за подписью януковича.

Назначенный 27 февраля министром обороны Игорь Тенюх был категорически против задействования войск в антитеррористической операции, хотя знал, что с 2013 года существовал приказ о допустимости военного вмешательства в особых случаях.

— Згідно Конституції, Збройні сили України воюють з зовнішнім ворогом. А головне завдання Збройних сил — це захист територіальної цілісності та безпеки України на внутрішньому фронті, як це було із захватом Верховної Ради. Крим — це справа спецслужб, таких як Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, у яких були підрозділи в Криму, які для цього і були призначені. Мається на увазі полк спецпризначення МВС України, «Альфа», СБУ Збройні сили до цього ніякого відношення не мають, тому що у них не стоїть завдання боротьби з внутрішнім ворогом на території своєї держави. Для того щоб були застосовані Збройні сили, потрібно було б оголосити антитерористичну операцію в Криму, спецслужби повинні були зайнятися цією операцією.

— Скільки потрібно часу, щоб її оголосити?

— В залежності від ситуації. Можна було й одразу, але чи була готовність? Адже ми знаємо, що і «Альфа», і полк спецпризначення «Беркут», який був тут і пізніше повернувся, — всі ж перейшли на ту сторону. І я не хочу зараз відповідати за СБУ, за МВС, для цього є фахівці, які за це відповідають. Я відповідаю тільки за Збройні сили, за той період, коли я заступив на пост виконуючого обов'язки міністра оборони.

— На посаду міністра ви заступили 27 лютого. Яка ситуація була на той момент?

— На той час Крим був блокований, і не тільки Верховна Рада, а вже військові частини були блоковані цивільними, так званим населенням, точніше сказати, самообороною. Вже 23 лютого мені дзвонили з Севастополя, що самооборона під виглядом місцевого населення завезла з Російської Федерації і кубанських козаків, і «ночных волков». Ними вже був забарикадований повністю весь Севастополь. Тобто моє перше завдання було негайне приведення Збройних сил України у вищий ступінь бойової готовності.

— Чи були в ці дні у вас якісь розмови, якісь спільні засідання з головою СБУ Наливайченком та міністром ВС Аваковим?

— Вони двоє були призначені як уповноважені від Верховної Ради. По Збройних силах був призначений уповноваженим Замана. Це питання не стосується Збройних сил. Я не брав участі ні в яких нарадах, тому що я не був при посаді. Моя присутність на всіх засіданнях Ради національної безпеки відбувалася після 27 числа.

Как рассказывали журналистам сразу после тех событий их очевидцы и участники, в частности некоторые депутаты, просившие не называть их имен, на самом деле, сессия не была правомочна, потому что не было кворума. Однако Константинов проигнорировал этот факт и провел голосование, результаты которого были сфальсифицированы — ему была дана соответствующая команда из Москвы. По некоторым данным, для отставки Могилева в тот день не хватило трех голосов, однако Константинов, опять же вопреки регламенту, засчитал решение об отставке принятым. Прощаясь с крымчанами, Могилев записал телевизионное обращение, из которого следовало, что он расстается с должностью не по своей воле и что он был не в силах изменить течение событий. Закончил он словами «Честь имею!» В тот же день главой Совмина был «избран» Сергей Аксенов.

Фотохроника крымских событий

3 марта 2014 г., Крым, Перевальное. „Зеленыечеловечки“ Фото: С. Лойко

А в это время, 28 февраля, в Киеве состоялось историческое заседание РНБО (Текст стенограммы в Приложении 1).

Как правило, таким заседаниям предшествует работа аппарата Совета Безопасности по уточнению позиций и предоставлению соответствующими министерствами и ведомствами официальной позиции этих ведомств, ибо мнение членов РНБО не может быть личным мнением. Повестка дня для подготовки к заседанию рассылается всем членам РНБО, и секретарь РНБО после обсуждения представляет президенту общую точку зрения. Президент, в свою очередь, выступает в роли арбитра. Однако нужно сказать, что, в соответствии с Законом о правовом режиме введения военного положения, мнение членов РНБО имело только совещательное значение, в то время как Президент имел конституционное право на принятие решения единолично.